ПРО НАС
Як я прийшов до цього
Мене звати Дмитро. До цього я займався певним брендом молодіжного одягу. Справи наче норм шли, але згодом ми втратили взаєморозуміння з партнерами. Слава Богу, норм відносини не втратили… А ось бренд мені довелось залишити.
Після цього я планував продовжувати зі своїм проектом F4сk Rain за яким вже мав напрацювання… За фактом я не встиг нічого толкового спробувати з цим одягом, бо почалась війна.
Підчас війни я все покинув та поїхав з Київа... трохи горював у Тернопілі на новому місці. Надивився про штучний інтелект на Ютубі. Особливо цікавою здалась технологія яка дозволяє генерувати зображення за текстовими запитами. На той час в моєму розумінні топовий сервіс був Dall-E 2 від OpenAI. Тоді можна було отримати доступ тільки за запрошенням і я став у чергу на сайті. Десь місяць я чекав і роздумував як можна було б застосувати Dall-E щоб генерувати принти для футболок… можливо створювати кастомні принти за побажаннями клієнтів… та інше у цьому напрямку.
Одного ранку я отримав листа від Open Ai з запрошенням використовувати Dall-E — я аж підскочив на кроваті.
Як був у сімейках схопив компа і почав створювати аккаунт. Десь за 5 хвилин я зрозумів що Dall-E, як і всіма іншими сервісами OpenAI на той час, неможна користуватись в Україні… Понісся VPN, якісь викрутаси зі зміною локації в операційній системі… але Open AI я не перехитрив. Моя фрустрація досягла максимуму і я написав їм жалістного листа на який ніколи не отримав відповідь.
Того ж дня я почав шукати чи є альтернатива Dall-E. Cеред інших знайшов дуже достойний варіант — Midjourney. Воно вже у 2022 робило буквально то що мені було потрібно — генерувало будь-яке зображення за моїм запитом. Були деякі нюанси звичайно… але це був прорив.
Я негайно зробив тестову партію футболок. Згенерував зображення за запитами друзів та скористався послугами друку на одязі у конторі що виготовляє подарунки та всяке для свят. Всі були задоволені результатом.
Була у мене також ідея робити 3д візуалізацію одягу та ним наповнювати вітрини у соціальних мережах. Коли щось замовлять — то будемо друкувати на готових закуплених футболках та одразу відправляти. Знайшов 3д художника по старим контактам і зробив як задумав.
IMAIGNE
Бренд назвав IMAGINE. Згенерував лого, зробив інсту, фб, все як положено…
І це навіть спрацювало певною мірою. Я репостив собі на стіну у фб деякі 3д рендери футболок з АІ дизайном і одразу отримав замовлення на 2 футболки від підписника із США. Скоріше за все, він хотів підтримати українця що “барахтається” під час війни. Замість 65 баксів що він був винен за 2 фб і доставку, він закинув мені 80. Дякую, мужик. Вони пізніше мені знадобились.
Загалом це можна було б назвати успіхом на старті. Були перші продажі, деяке залучення від аудиторії… Але мене дуже напрягало що ми друкуємо на стандартних основах що зроблено у Китаї… відчувалось як халтура, а не бренд одягу.
Я почав шукати виробництво де можна пошити футболку, але зіткнувся з тим що не можу пояснити яка треба, бо сам не знаю…
Це питання чомусь мене тоді дуже лякало. Я вже зарядився скупати футболки у місцевому ТЦ та робити “франкенштейна” з того що мені сподобається.
Але несподівано Meta видалили аккаунт IMAGINE в інсті. Я так і не дізнався чому до кінця. Підозрюю зо це могло статись через футболку з принтом де Ілон Маск затягувався косяком на Марсі… у будь якому випадку на мене це подіяло супер-демотивуюче. Того разу я не створив свою модель футболки і не запустив нову інсту…
Фермі Парадокс
Десь через рік я повернувся до ідеї створити бренд одягу. Концептуально я мав три ідеї:
1. Шити свій власний одяг та рухатись вперед з напрацьовками по F4сk Rain. Гіпотеза була що воно якось продаватиметься, я бачив що аудиторія цікавилась коли робив тести ще у 2021 році.
2. Залучити AI.
3. Найняти менеджера для операційної роботи. Я мав уявлення по обʼєм роботи по запуску бренда, та не планував робити все в соло.
Я опублікував вакансію на work.ua та десь після 20того інтервʼю знайшов Іру.
Кандидати були дуже різні — від студентів-маркетологів до дорослої жіночки що мала досвід роботи фармацевтом. Я помітив що чим менш люди були кваліфіковані для роботи, тим більше ентузіазму вони демонстрували на інтервʼю.
Іра була якась дуже спокійна, але вона вже працювала менеджером бренду одягу, мала свій власний бренд та закінчувала КНУКІМ за спеціальністю “дизайн одягу”. Я думав, але не довго…
Іра була не у захваті від скажених патернів F4сk Rain і також мала свої ідеї. Вона запропонувала рухатись у більш казуальному напрямку та зробити одяг більшою мірою для жінок. Я був за, та все одно ми мали якось тестувати виробництво.
Іра підбирала референси одягу і ми намагались змінювати та комбінувати моделі. Так ми розробили першу колецію Fermi Paradox. Деякі речі вийшлі круті, деякі були “з нюансами”… У будь якому разі це була працююча схема. Іра вже мала контакти виробництв, постачальників та усіх необхідних спеціалістів, тому справа йшла відносно швидко. Десь за пару місяців ми вже робили перший фотосет.
Впродовж кількох місяців ми потроху продавали речі у інсті та робили нові моделі. Якісь замовлення були, але фурору того разу ми не зчинили.
Паралельно я працював над сайтом — грався з шаблоном на хорошоп. Для оформлення хотів помістити одну з моделей у нашому одягу у якусь дивну локацію… Догрався до того що почав додавати літаючі тарілки та прибульців.
Деякі зобреження вийшли дуже прикольні — мені сподобалась контрастна атмосфера між серйозною моделлю та безглуздим НЛО, що ніби випадково потрапило в кадр у неї за спиною.
Іра навіть не одразу зрозуміла що це зображення згенеровані AI — вона думала я десь їх скачав. Це дуже обадьорило та відкривало великі можливості. Єдиний нюанс у тому що одяг виглядав не так як той що ми мали… насправді згенеровані речі виглядали набагато цікавіше.
Ми з Ірою прикинули що зможемо змінити дещо у нашій моделі і буде той самий одяг що на згенерованому зображенні… Але трохи згодом я подумав — якщо вже вкладати зусилля в створення одягу з уяви штучного інтелекту, то треба хоча б дати йому розгулятися. Я почав генерувати більш смілі луки. Після деяких експериментів я прийшов до моделі √-1 (уявна одиниця = Imaginary unit).
Ми зробили 3д модель і узгодили як виглядатимуть джинси — на згенерованому зображенні не дуже зрозуміло.
У Іри були сумніви щодо комірція. Виявилось що його нералістично виготовити таким самим як уявив ШІ. Я пушив щоб було “1 в 1 як на рефернсі”, 3д художник лаялась що “воно нереальне”, а Іра розривала Вайбер виробництвам та надомніцам — чи візьмуться вони пошити…
Вишивка вийшла класна, як на мене. Я навіть не був впевнений що таке можна зробити в Україні. Ми довго примірялися та редагували макет, зробили тест та з першого разу виглядало супер.
Атмосферу генерованого зображення вирішили дублювати у полі за містом. Іра якийсь час шукала “біляву модель” у інстаграмі, але не знайшла нікого поблизу. Тоді ми запросили Лізу з якою вже працювали до цього. Прошлись у поле, я пофоткав на телефон, посьорбав каву з термоса та розбіглися по домах.
Scafandr також я фотка на телефон. Модель — Дениса, Іра знайшла у інсті. Він мав підходящій вигляд, але навіть не пропонував послуги моделі. На щастя Денис був за будь який кіпіш. Вже за два дні він був у Скафандрі з розмальованим білой гуашшю обличчям у покинутій недобудованій багатоповерхівці.
Худян вийшов класний. Дуже вгадали з тканиною — вона м’яка та трошки бархатисто на дотик. А ще капюшон! Майже такий самий як на згенерованому зображенні.
Ось так такі справи. Триматиму вас у курсі...